РОЗВИТОК І СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ДО ХХ СТОЛІТТЯ
Анотація
У цій роботі ми розглянули створення та розвиток національних та місцевих органів влади, завданням яких було забезпечення та реалізація національної політики щодо запобігання виникненню та поширенню інфекційних захворювань. Вивчалися повноваження органів державного та місцевого самоврядування в структурі системи контролю за поширенням інфекційних хвороб у російській імперії до початку ХХ століття. Показано відносний вплив розвитку медичної науки, міжнародної торгівлі на прийняття міжнародних санітарних конвенцій та розроблення нових правових документів у галузі профілактичної медицини та їх впровадження у структуру законодавства Російської імперії. Значення сільських та міських реформ (1864) для розвитку профілактичної медицини. Створення умов для формування у структурі професійних установ місцевого самоврядування, відповідальних за санітарну та протиепідемічну роботу на територіальному рівні. Показано, що зі створенням нових форм самоврядування шляхи розвитку боротьби з інфекціями в сільській та міській медицині відносно відрізняються, насамперед, від специфічних умов життя та праці сільського та міського населення, до тяжкості дій тих факторів ризику, які вплинули на санітарно-епідеміологічний добробут населення.
Посилання
Андрєєва, С. С. (2006). Взаємини Запорожжя і Кримського ханства періоду Нової Січі (1734-1775 рр.).
Бойчак, М. П. (2006). История Киевского военного госпиталя. Киевский госпиталь–учебная база, 2.
Верхратский, С. А. (1954). Первые городские и уездные врачи и первые больницы на Украине. Очерки истории медицинской науки и здравоохранения на Украине/под ред. БД Петрова, ВД Братуся, КФ Дупленко, 130-150.
Гаращенко, А. Н. (2018). Законодательная база взаимоотношений генерал-губернаторов и гражданских губернаторов и особенности ее действия в Восточной Сибири в период от" учреждения для управления губерний Всероссийской империи"(1775 г.) до середины XIX в. Известия Лаборатории древних технологий, 14(1 (26)).
Гриневич, О. Й., Маркович, І. Г., & Маркович, І. Ф. (2012). Роль моніторингу за інфекціями, спільними для людей і тварин, у забезпеченні біобезпеки населення України. Український медичний часопис.
Идельчик, Х. И. (1960). Н.И. Тезяков и его роль в развитии земской медицины и строительстве советского здравоохранения. Гос. изд-во медицинской литературы.
Майстренко, О. В. (2002). Стано доземської системи охорони народного здоров'я в Російській імперії 1857-1863 рр. Проблеми історії України ХІХ-початку ХХ ст.
Макаренко, И. М. (1963). Материалы о развитии гигиены на Украине. Вопросы гигиены в трудах и деятельности ученых мед. фак. Киевского ун-та): автореф. дис. на соискание учен. степени канд. мед. наук/ИМ Макаренко.
Петров, Б. Д. (1956). Противоэпидемическое законодательство в России (до 1861 г.). Микробиология, эпидемиология и иммунология.
ПСЗ, I. (1906). Полное собрание законов российской империи. Собрание первое, 24.
Рудая, С. П. (2003). Медицина в Запорожской сечи. Проблемы социальной гигиены, здравоохранения и истории медицины, (6), 47-51.
Собр, П. С. З. 1.–СПб., 1830. Т. XIII, (10050).
Тищенко, М. (1930). Форпости, митниці та карантини і зовнішня торгівля України в ХVІІІ в. Історико-географічний збірник.–Київ, 4, 47-107.
Яворницький, Д. І. (1990). Історія запорізьких козаків. Львів: Світ, 1, 319.
