ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ НАРАТИВНОГО ПІДХОДУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ У ПСИХОЛОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ

Анотація

Резюме. Ідеї наративного підходу почали набувати популярності у 80-ті роки XX ст. З того часу в науковій вітчизняній та зарубіжній літературі висвітлюються різні аспекти феномену наративу пов’язаного із ме­ханізмами осмислення життя людини. Формування і розвиток наративної психології є актуальними для психологів, психотерапевтів, соціальних педагогів, соціальних працівників та інших фахівців. Соціальна значущість діяльності практичного психолога зумовлює потребу у вивченні та застосуванні дієвих ме­тодів для формування у людини відчуття впевненості у можливості самостійного вирішення своїх про­блем. Одним із таких методів є наративний підхід, що базується на ідеї про можливість побудови людьми свого життя відповідно до історій, які вони розповідають про себе іншим і самим собі, і відповідно до історій, які розповідають про них інші. Наративний підхід полягає в залученні людини до процесу створення її життєвого сценарію, історії, до опису своєї біографії.

На основі аналізу наукової літератури з питань наративної психології автором розкрито сутність понят­тя “наратив” і визначено основні принципи наративного підходу: екстерналізація проблеми, робота в зоні найближчого розвитку, установка на реальність, необмежений за часом вплив (за допомогою практики терапевтичних листів, грамот, дипломів та ін.). Перспективними напрямами подальших досліджень є на­укове обгрунтування та розробка з урахуванням визначених принципів наративного підходу корекційно- розвивальної програми, запровадження якої у практичну психологію сприятиме розвитку впевненості та самоповаги, формулюванню бажань, планів, свідомому конструюванню ідентичності та ефективного жит­тєвого наративу.