ДИНАМІКА РІВНЯ ЦИТОКІНІВ СИРОВАТКИ КРОВІ У ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ ХОЛЕЦИСТИТ ПОМІРНОГО СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ З ВИСОКИМ ОПЕРАЦІЙНО- АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНИМ РИЗИКОМ, ЗАЛЕЖНО ВІД ОБРАНОЇ ХІРУРГІЧНОЇ ТАКТИКИ

Анотація

Резюме. Актуальність. Оновлені у 2013 році міжнародні Токійські рекомендації по лікуванню гострого холангіту та холециститу (TG13) не дають вичерпної відповіді щодо визначення об’єму хірургічної тактики у хворих з високим ОАР і помірним ступенем тяжкості ГХ (Grade II). Для вирішення даного питання необхідно визначити терміни та об’єм хірургічних втручань, встановити додаткові критерії вибору та підтвердження ефективності обраної тактики, можливості прогнозування результатів лікування.

Мета. Покращити результати лікування та встановити ефективність різних видів хірургічної тактики у пацієнтів з помірним ступенем тяжкості ГХ (Gradell) з урахуванням динаміки зміни рівня цитокінів у сироватці крові пацієнтів.

Матеріали і методи. До дослідження було включено 76 хворих на ГХ з помірним ступенем тяжкості (Grade II). Тяжкість загального фізичного стану визначалася за шкалою /4SA  Хворі були розподілені на Гоупу 1 (39 пацієнтів) та Гпупу 2 (37 пацієнтів). В Групі 1 проводилася консервативна терапія, яка, за відсутності ефекту через 24 год, доповнювалася виконанням невідкладної лапароскопічної холецистектомії (ЛХЕ). В Гоупі 2 на першому етапі лікування, паралельно з консервативною терапією, в перші години після госпіталізації виконувалися ехоконтрольовані пункційно-дренуючі втручання з приводу ГХ та його гнійно-запальних ускладнень. Усім пацієнтам обох груп при госпіталізації та на етапах лікування проводилося визначення рівнів цитокінів в сироватці крові: ФНП-а, ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-8, ТФР-в Результати і обговорення. Використана лікувальна тактика у Групі 1 призвела до наростання клінічних ознак ГХ, а у 8 (20,8%) хворих -  до розвитку тяжких форм ГХ та гнійно-запальних ускладнень, зростання рівня всіх цитокінів в сироватці крові, затримки їх показників на високому рівні після виконання невідкладних ЛХЕ та розвитку післяопераційних гнійно-запальних ускладнень у 12,8 % пацієнтів. Летальність в Групі 1 склала 5,1 %. Лікувальна тактика у Групі 2 дозволила знизити кількість невідкладних ЛХЕ та частоту післяопераційних гнійно-запальних ускладнень до 8,1%. Відтерміновані ЛХЕ виконано 94,6% пацієнтам Групи 2, а частота конверсії у них склала 5,4% (в Групі 1 - 28,2%).

Висновки. Виконання ехоконтрольованих пункційно-дренуючих втручань з приводу ГХ та його ускладнень приводить до зниження показників рівнів цитокінів, дозволяє виконати радикальні оперативні втручання як другий етап хірургічної тактики, знизити частоту післяопераційних ускладнень та мінімізувати летальність.