БІОПЛІВКИ ТА ЇХ РОЛЬ В ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ

Анотація

Формування біоплівок - організованих угруповань мікроорганізмів, є однією із основних стратегій їх виживання не тільки у навколишньому середовищі, але й у макроорганізмі. Дослідженням у цій галузі приділяється значна увага науковців, оскільки здатність патогенних бактерій до плівкоутворення створює суттєві проблеми у клінічній практиці - істотно підвищується стійкість до дії антимікробних препаратів та факторів імунного захисту макроорганізму. На даний час відомо, що біоплівки характери­зуються етапністю розвитку, наявністю позаклітинного матриксу та здатністю до саморегуляції за рахунок міжклітинної комунікації (системи quorum sensing), що дозволяє обрати принципово нові мішені для антибіоплівкової терапії. У більшості випадків біоплівкові мікроорганізми викликають хронічні форми захворювань, а при дисемінації та вивільненні планктонних форм здатні призводити до загострення запальних процесів. Біоплівки, утворені бактеріями, грибами або мікробними асоціаціями, ускладнюють перебіг ранового процесу, спричиняють хвороби ПОР-органів, інфекції муяких тканин та кісток, дихальної, видільної, серцево-судинної системи, запальні процеси статевих органів, шлунково- кишкового тракту та ін. Експериментально доведено, що мікроорганізми здатні формувати біоплівки не лише на біотичних, але і на абіотичних поверхнях. Особливої уваги заслуговують інфекції, пов’язані з медичними пристроями - катетерами, стентами, штучними клапанами тощо, оскільки біоплівки можуть розвиватись на них вже у перші дні після встановлення. Детальні дослідження властивостей біоплівок істотно доповнюють відомості щодо відносин бактерій та грибів з організмом людини, механізмів розвитку інфекційного процесу та впливу антимікробних препаратів на мікроорганізми. На основі цих даних медична мікробіологія, клінічна та експериментальна фармакологія активно розробляють нові підходи до діагностики і лікування гнійно-запальних процесів, викликаних біоплівками.