Прогностичні фактори рецидиву/продовженого росту парасагітальних менінгіом

Анотація

актуальність дослідження полягає в широкій розповсюдженості даної патології. Менінгіоми складають 18-34% від усіх первинних пухлин головного мозку. Серед них, парасагітальні менінгіоми зустрічаються в 24,3-38,6 % спостережень. Незважаючи на переважно доброякісний характер парасагітальні менінгіоми схильні до рецидиву/продовженого росту частіше ніж менінгіоми інших локалізацій (від 18% до 40%). Основною метою дослідження є вивчення прогностичних факторів рецидиву/продовженого росту парасагітальних менінгіом, що в подальшому впливатиме на покращення результатів хірургічного лікування.  Нами проведено ретроспективний та проспективний аналіз 199 хворих із парасагітальними менінгіомами, які знаходились на лікуванні в комунальному підприємстві «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» в період з 2000 по 2021 рік включно. В основу даної роботи покладено порівняльний аналіз результатів обстеження, хірургічного лікування та подальший аналіз патогістологічного заключення в двох групах спостереження. До першої групи включено 180 (90,5%) пацієнтів, що не мали рецидиву/продовженого росту, а в другій групі спостереження 19 (9,5%) хворих із виявленим рецидивом/продовженим ростом парасагітальної менінгіоми (ПМ) після хірургічного втручання. Серед відібраних пацієнтів проведено аналіз демографічних даних (стать, вік); результатів комп’ютерної томографії та магнітно-резонансної томографії головного мозку до та після внутрішньовенного контрастування за основними характеристиками; даних ангіографічних досліджень (комп’ютерно-томографічної ангіографії / селективної субтракційної дігітальної церебральної ангіографії); радикальності хірургічного втручання; результатів патогістологічних заключень; а також тривалість безрецидивного періоду (від одного до 20 років після проведеного хірургічного лікування). Протягом періоду спостереження рецидив/ продовжений ріст ПМ відзначено у 19 пацієнтів (9,5%). З них впродовж першого року після втручання зафіксовано лише 2 випадки продовженого росту ПМ,  за 5 років (60 міс.) – 12,  за 10 років – 17, а  відсоток пацієнтів без рецидиву з урахуванням цензурованих даних (безрецидивна виживаність) склав 99,0 (95% ДІ 97,6-100) %, 93,1 (95% ДІ 89,3-96,9) % і 87,5 (95% ДІ 81,6-93,4) % відповідно до вищевказаних термінів спостереження. Фактична медіана часу до виникнення рецидиву в нашому дослідженні склала 44,1 (25,7; 85,4) місяці. Тобто більшість випадків продовженого росту ПМ зафіксовано  протягом перших 5 років після втручання – 12 з 19 (63,2%). Останній випадок рецидиву ПМ відзначений через 13 років (154,5 міс.) спостереження. Таким чином, показники безрецидивної 5-ти і 10-ти річної виживаності у пацієнтів з ПМ: при тотальному видаленні пухлини (за Simpson І) становлять  96,0% і 85,5%, при нерадикальному підході (за Simpson ІІ-V) – 88,9% (р<0,05) і 81,9% (р<0,05). При цьому нерадикальність хірургічного втручання при І-ІІ типі інвазії ПМ у ВВС зменшує показники 5-ти і 10-ти річної безрецидивної виживаності до 86,6% (р<0,01) і 78,3% (р<0,01) відповідно; при розмірі пухлини до 54 мм становлять 95,5% і 91,4%, а при розмірах >54 мм зменшуються до 87,5% (р<0,001) і 72,5% (р<0,001); при ураженні ВСС I-III та V-VI типів за класифікацією M. P. Sindou and J. E. Alvernia дорівнюють 94,0% і 89,1%, а у випадках ІV типу інвазії – 66,5% (р<0,01) і 43,5%  (p<0,001); у пацієнтів жіночої статі становлять 95,2% і 88,5%, у чоловіків – 84,8% (р<0,05) і 73,0% (р<0,01). За результатами регресійного аналізу пропорційних ризиків Кокса відносний ризик рецидивування/ продовженого росту пухлини збільшується: в 7,04 разу (95% ДІ 2,33-21,2) при початковому розмірі ПМ понад 54 мм (р<0,001); в 5,57 разу (95% ДІ 1,27-24,34) при нерадикальному характері видалення пухлини при первинному втручанні (Simpson ІІ-V) (р<0,05); в 10,1 разу (95% ДІ 1,31-78,1) при І-ІІ типі інвазії ПМ у ВВС та неповному видаленні пухлини (Simpson ІІ-V) (р<0,05); в 3,25 разу (95% ДІ 1,32-8,02) у пацієнтів чоловічої статі (р<0,01); в 3,33 разу (95% ДІ 1,10-10,12) при ІV типі інвазії у ВВС (за M.P. Sindou and J.E. Alvernia) (р<0,05). Адекватний аналіз отриманих результатів допоможе нейрохірургу спланувати оптимальний об’єм хірургічного втручання із подальшим післяопераційним збільшенням тривалості безрецидивного періоду та покращенням віддалених результатів лікування.